Річка
Верьовчина названа так тому, що звивається по степу наче мотузка.
Вона починається з джерельця в Миколаївській області, потім русло
перетинає Інгулецька зрошувальна система і простежити його важко.
По Херсоншині річка протікає вздовж таких сіл Білозерського району:
Загорянівка, Східне, Зеленівка, Степанівка, Чорнобаївка, а також
Шуменський мікрорайон м. Херсона. Серед переправ, які використовували
запорізькі козаки згадується також і Верьовчина переправа. Запорожці
прийняли активну участь у заселенні та економічному засвоєнню Нижнього
Придніпров’я.
Історія
річки повязана з іменем Джона Говарда - філантропа
з Англії, який вивчав взаємозв’язок чумних епідемій в Європі з
недосконалестю карантиних служб. Мандрівку в Єгипет він здійснював
через Росію, яка тоді мала єдиний вихід в Середземне море - Херсонський
порт.
Так,
Говард опинився в Херсоні де улюбленим місцем прогулянок обрав
річку Верьовчину "Казенний сад". Він лікував Херсонців,
та нажаль, одного разу смертельно захворів сам. За його заповітом
він був похований на схилах річки Верьовчиної. Могила Джона Говарда
не збереглася, але на проспекті Ушакова є пам’ятник відомому англійцю.
Були
часи, коли у низини Верьовчиної заходили риболовецькі судна. Тоді
ще вонабула широкою та глибокою, а головне - чистою. та в її водах
водилося багато риби і раків. Саме це характеризувало Херсонщину
як риболовецький край.
Довгий
час заплава річки поглинала всі стоки, вода відстоювалася, посвітлювалася,
мікроорганізми розвивалися, життя у річці тривало. доки заплавна
екосистема здатна була до самоочищення. Верьовчина грала роль своєрідного
біологічного фільтру.
Поступово,
у ході господарської діяльності населення та підприємств, розташованих
на берегах річки. русло заповнювалося мулом, живий перетин річки
зменшувався, швидкість течії збільшувалася, забруднена вода транзитом
через річку Кошову стала надходити у Дніпро. Водяні рослини зникли
з поверхні води. та як їм було вижити, якщо глибина в річці місцями
досягала лише 40-50 см? Риба, яка заходила в річку на нерест, не
в змозі була більше розмножуватися у брудній, мертвій воді.
Звалища
сміття на березі Верьовчиної між Степанівкою та Зеленівкою, зливні
та дренажні стоки міста, зрошувальні системи та тваринницькі ферми
- усе це не тільки забруднює Верьовчину, а й прямо впливає на екологічний
стан Дніпра.
Русло
річки проходячи через очисні споруди міста вбирає бруд з усіх каналізаційних
колекторів Херсона, саме через неї проходить трубопровід з нафтопереробного
заводу на нафтогавань.
За
даних умов основною діяльністю використання річки Верьовчина повинна
бути, виключно, - природоохоронна.
Сьогодні,
коли мешканці України заклопотані проблемами власного життя, а
молода українська держава рухається у напрямку збалансованого розвитку
— економічного, екологічного та соціального — громадська організація "Лицарський
клуб" робить свої кроки для покращання довкілля в своєму регіоні
і тим самим робить свій внесок в реалізацію завдань збереження
малих річок в рамках Пан-Європейської стратегії збереження біологічного
та ландшафтного різнозманїття. Організація реалізує великомасштабний
проект зі створення заповідних об’єктів, ландшафтних заказників
та розсадників рослин-аборигенів місцевості на річці Верьовчина
в декілька етапів через об'єднання існуючих зелених насаджень у
безперервний комплекс. Першим етапом організація реалізує проект
“Збережемо нашу річку”, який проводиться за сприянням Чорноморської
програми “Wetlands International” та Української
річкової мережі. Проектом передбачається залучення територіальної
громади міста Херсону та селищ, які знаходяться на річці Верьовчина
до природоохоронної діяльності. Восени 2003 року закладено 2 гектари
ландшафтного парку на території водоохоронних зон річки та неугідь.
У
зв'язку з гострою-потребою у посадковому матеріалі
заплановано створення та облаштування розсадника дерев
і кущів поблизу селища Степанівка. Гострою потребою
залишається забезпечення видового складу дерев та кущів.
Для створення маточного розсадника заплановано придбання посадкового
матеріалу із Криворізького ботанічного саду, об’єднання
“Херсонліс”, Херсонського тресту зелених насаджень.
Спільно з ініціативною групою проекту “Толока”,
яка залучилась до реалізації проекту була підготовлена фотовиставка
“Річка Верьовчина: краса та біль”, відкриття якої відбулося на честь
“Міжнародного дня води” 23 березня 2004 року в приміщенні природничого
відділу Херсонського краєзнавчого музею.
Збереження біологічного та ландшафтного різноманіття ніколи не буде
ефективним до тих пір, доки не вважатиметься колективною справою. Кожний
має зробити свій внесок у цю справу, але без координації дій з іншими
природоохоронними організаціями в Україні і за кордоном, інформаційної,
методичної та консультативної допомоги це завдання стає складнішим.
Тому велика надія покладається на тісну співпрацю влади, громадських
організацій та бізнес-структур.
Ми зобов'язані зберегти навколишнє середовище об'єднавши в єдину екологічну
мережу всі території, і тільки тоді є шанс отримати бажаний результат.
Спільні зусилля необхідно розпочати сьогодні. Річки України, їх берегові
території — це місця для влаштування острівців зеленої природи, які
врятують річки від знищення.
